Причини зниження успішності можуть бути різні - втома, проблеми з учителем, складна програма, а, може бути, це лінь? Наш автор розповіла, як зрозуміти, що відбувається і повернути дитині тягу до навчання і розвитку.

Тема успішності у школі і хороших оцінок у нашому суспільстві гостра. Старші родичі насамперед при зустрічі задають дітям питання саме про справи у школі і оцінках. Багато хто живе з упевненістю, що красиві оцінки - головний шлях до успіху, хоча життя показує, що це далеко не так. Досвідчена мама розвіює міфи.

Так, допомагати потрібно саме мамі. Тому що дитина такі питання не задає і з приводу оцінок не турбується. Принаймні до тих пір, поки його не змусять турбуватися батьки. Або соціум, якому дитина, як правило, може успішно протистояти, маючи надійні тили вдома. Таким чином, знову повертаємося до мами, що б'є у набат із криками: «Що робити з цим трієчником-ледарем-йолопом-безсовісним... ?!». У неспокої батьків на цей рахунок може критися безліч абсолютно різних причин. Для того щоб зняти зайву напругу, потрібно чесно собі зізнатися: що саме бентежить мене в ситуації неуспішності моєї дитини у школі.

«Що про мене подумають...»

Моя дитина погано вчиться, значить, я - погана мати. Уміння відчувати себе добре (і хорошим) всупереч думці оточуючих набагато більше згодиться у житті, ніж уміння вирішувати тригонометричні рівняння. Чи згодні? Для того щоб навчити цього дитину, доведеться для початку навчитися цьому самим. Чи так важливо, що думають про вас вчителі та батьки однокласників, якщо ви знаєте, що даєте дитині все, що вважаєте важливим і потрібним? Мій середній син ніколи не був відмінником у школі, і придушити батьківську параною у зародку мені допомогла вчителька молодших класів. Одного разу, видаючи якісь його прописи, густо вкриті червоним чорнилом, вона втішно і абсолютно щиро сказала: «Зате він дуже добрий хлопчик». Ця фраза допомагала мені спокійно перенести всі наступні шкільні збори (тоді ще було прийнято обговорювати успішність кожної окремої дитини перед усіма батьками). Зате він добрий хлопчик. І розумний, і завзятий, і самостійний, і талановитий. Підставте своє, і перестаньте паритися.

«Будеш двірником!»

Ви серйозно вважаєте, що шкільна успішність впливає на успішність у дорослому житті? Почитайте статистику або проведіть опитування серед своїх знайомих. Школа вже давно безнадійно відстала від життя і оцінює компетенції, які не є актуальними і затребуваними в сучасних реаліях. Традиційна освіта в динамічному світі стає усе більш марним, і не веде до матеріального успіху, професійного визнання, затребуваності на ринку праці. І вже точно не веде до відчуття щастя у дорослому житті. І до речі, не всім можна і потрібно бути кардіохірургами та фізиками-ядерниками. Дуже може бути, що танці, на які в захваті бігає ваша донька, або комп'ютерні ігри, які ночами вигадує ваш син, стануть їхньою професією. І чи варто відривати їх від занять, які надихають, змушуючи робити замість цього презентацію з історії Стародавнього Єгипту?

«Його нічого не цікавить!»

Нічого не цікавить у школі? Дуже може бути. Зацікавитися шкільними предметами в тому вигляді, в якому їх викладають на уроках, складно. Це історія мого старшого сина. Отримуючи підручники напередодні навчального року, він у захваті смакував захоплюючи дух перспективи нових дисциплін. Через два тижні наступало розчарування, і це повторювалося щороку. Я говорю зараз про дитину, яка з раннього віку тяжів до академічних знань і любив вчитися. Він, власне, і закінчив школу з медаллю, але, на жаль, не завдяки тому, що йому там було цікаво, а не дивлячись на те, що там було нудно.

Життя не обмежене стінами школи, як би нас не переконували в тому вчителі. Хобі та інтереси дитини не менш важливі для його розвитку, ніж програмні предмети. Ставтеся до них із повагою, навіть якщо ці його інтереси здаються вам нісенітницею. Він напрацьовує важливі для себе якості, а крім того, рідкісна мама є професійним футурологом і може впевнено сказати, які вміння знадобляться дитині через 10 років в дорослому житті.

Сподіваюся, мені вдалося вас трохи заспокоїти і переконати в тому, що оцінки - не головне в житті. Вони не тільки нічого не говорять про його особистісні якості, але часто навіть не є істинним відображенням рівня знань дитини по конкретних предметів. Однак іноді зниження успішності дитини може бути симптомом реальних проблем і привести до неприємних наслідків. Про це і про те, що з цим робити - у продовженні теми.

У першій частині матеріалу ми нагадавли мамам і татам про те, що хороші оцінки - не найголовніше в житті. Однак іноді низька успішність може бути симптомом або причиною серйозних проблем, які не варто ігнорувати.

Різке зниження

Якщо дитина вчилася нормально, а потім раптом ні з того, ні з сього стала отримувати погані оцінки, це може свідчити про реальні проблеми. Погіршення стану здоров'я, втому, що накопичилася, складності в родині, проблеми з учителем або в дитячому колективі - можливо, дитині потрібна ваша реальна допомога. Спробуйте спокійно знайти причину, проаналізувавши розпорядок дня дитини (може, у вас перебір із секціями і студіями), зверніть серйозну увагу на його самопочуття і харчування, поговоріть по душах із дитиною і зі шкільними вчителями.

Мінус один предмет

Якщо оцінки знизилися по одному предмету, швидше за все, школяр пропустив або не зрозумів якийсь важливий матеріал і тепер не може наздогнати і в'їхати. Розберіться разом, вдамося до допомоги вчителя або репетитора, щоб підтягнутися. У ті доісторичні часи, коли я вчилася у школі, у нас був такий предмет як креслення, який ніяк не захоплював мене, відмінницю у всіх інших відносинах. Побачивши в моєму щоденнику двійку (!), мама - інженер-конструктор за освітою - вирішила рятувати ситуацію. Вона з такою любов'ю розповіла мені про диметрії-аксонометрії і інші штрих-пунктири, що креслення стало моїм улюбленим предметом. Причому, не тільки у школі, але і в технічному ВНЗ. Мама витратила на це 15 хвилин.

Безсила воля

Ще однією причиною низької успішності дитини може стати лінь дитини, його небажання напружуватися, прагнення плисти за течією. І це дійсно проблема. Адже сила волі - важлива якість, а вміння долати себе і діяти «через не хочу» в житті обов'язково знадобиться. Але виробити ці якості можна і в інших сферах, там, де дитина бачить чітку і вагому для нього мотивацію. Перемога на змаганнях або нагорода за якісь досягнення у вигляді сімейної подорожі більш привабливі, ніж умоглядне «старайся і будеш відмінником!».

Ярлик невдахи

Навіть якщо в сім'ї немає фетиша оцінок, на самооцінку дитини впливає і шкільний колектив. Ярлик невдахи ще нікого не робив щасливим. Як же його уникнути, якщо успішність не є коником вашої дитини? Перш за все, надавати повну підтримку дитині вдома - вплив сім'ї у будь-якому віці значимий і базова впевненість у собі формується саме тут. Частіше звертайте увагу на його сильні сторони, підтримуйте в його інтересах і спробуйте хоч трохи зняти загострення у школі. Я бачу тут три шляхи вирішення.

• Перший варіант: послабити пресинг, не намагаючись поліпшити успішність. Поясніть класному керівнику, що хороші оцінки не є пріоритетом для вашої родини. Це, звичайно, найскладніший шлях, тому що має на увазі наявність осудних вчителів, готових проявити розуміння і йти вам назустріч із ризиком зіпсувати реноме школи.
• Другий варіант: подумати, чи не завищили ви планку для вашої дитини, віддавши його в гімназію для геніїв, яким він не є (без паніки: у нього безліч інших достоїнств). Можливо, варто просто змінити школу і зосередитися на розвитку позашкільних талантів, які цілком можуть стати справою всього його життя і зробить його щасливим уже зараз.
• Третій варіант: підключитися до партизанської боротьби дитини з системою і допомогти йому вижити в існуючих умовах. Підготувати за нього презентацію, навчити виконувати домашку на перервах, допомогти вирахувати частоту, з якою вчитель викликає до дошки, пояснити, як вступати в союзи з іншими учнями і так-так, списувати одна в одної. Хіба мало є способів підняти оцінку, не просиджуючи цілодобово над непотрібним підручником. Насправді вчити всьому цьому дитину не доведеться, достатньо не надто тиснути на нього з приводу того, що він так уже робить. І до речі, при цьому він виробляє у собі безліч дійсно корисних якостей - швидкість реакції, вміння співпрацювати, правильно розставляти пріоритети, вибирати оптимальний шлях вирішення задачі.

Усі діти люблять вчитися - тяга до саморозвитку закладена в нас природою, як базовий інстинкт, необхідний для виживання. Але вчитися можна різному і по-різному: одним дітям цікаві академічні знання, іншим - абсолютно наплювати на валентність вуглецю. Дайте їм розвиватися у потрібному для них напрямку, забезпечивши всі необхідні для цього умови, і перестаньте зациклюватися на оцінках. Пам'ятайте: життя набагато більше, ширше, довше і цікавіше школи.